Такса (Dachshund)

Історія породи

Напевно, немає людини, яка б не знала, як виглядає такса. Ця порода виведена в Німеччині ще у XV столітті для полювання на борсуків. Сама назва «dachshund» з німецької перекладається як «борсучий мисливець». Незважаючи на компактні розміри, ці собаки століттями демонстрували неймовірну ефективність: вони не лише вистежували, а й сміливо атакували здобич. Ці інстинкти збереглися у них й досі! Крім борсуків, з таксами полювали на лисиць та кабанів, але для останніх потрібна була ціла зграя, часто з додаванням більших порід. Цікаво, що для кабанів відбирали такс вагою близько 10 кг, тоді як для дрібніших тваерь — менших.

Спочатку розміри собак сильно різнилися, але завдяки селекції німецьких мисливців та лісників сформували два сучасні типи. Щоб посилити риси породи, такс схрещували з тер’єрами, басетами та французькими браками. Довгошерстий варіант, ймовірно, з’явився завдяки кокер-спанієлям. Гладкошерсті такси відрізняються еластичною шкірою, яка захищає їх під час руху вузькими норами. Це єдина порода, офіційно визнана Американським кінологічним клубом як спеціалізована для підземного та наземного полювання.

Опис

Такса — невеликий собака з видовженим тілом, короткими лапами та витягнутою мордою. Вуха м’яко звисають, хвіст довгий. Існують три типи шерсті: гладка, довга та жорстка. Розрізняють стандартних (5–10 кг) та мініатюрних (3–4 кг) представників породи.

Характер

Це неймовірно теплі та емоційні собаки, хоча й з легким уперттям. Така риса — спадок мисливського минулого: їм потрібна була наполегливість, щоб переслідувати здобич та витягувати її з нор. Вдома вони часто «полюють» на м’які іграшки. Такси сильно прив’язуються до сім’ї, готові супроводжувати господаря скрізь. Вони кмітливі, іногда навіть хитріші за людей, але їхня добродушність не дозволяє сердитися. Добре ладнають з дітьми, але малі діти можуть випадково нашкодити улюбленцю.

Сьогодні такси рідко використовують на полюванні, проте їхні інстинкти живі: вони обожнюють рити ямки, особливо у м’якому ґрунті або після кроликів. Часто обирають одного «головного» господаря, хоча люблять усіх членів родини. Схильні випрошувати ласощі навіть у гостей, тому важливо контролювати раціон, адже зайва вага шкодить хребту.

Дресирування

Такси потребують послідовного виховання через їхнє упертство. Навчання базовим командам варто поєднувати з іграми. Важливо показати себе лідером, але залишатися другом. Наприклад, тимчасово забирати улюблену іграшку за неслухняність, але не забувати про ласку.

Догляд

Гладкошерстих такс вичісують раз на тиждень, довгошерстих — частіше. Купають 1–2 рази на місяць або після бруду. Обрізайте кігті кожні 2 тижні, чистьте вуха та очі.

Здоров’я

Поширені захворювання:

• Дископатія (ураження хребта);

• Остеопороз;

• Ожиріння (провокує проблеми з серцем та нирками);

• Епілепсія;

• «Хибна вагітність» у сук.

Цікавинки

1. Такса — 13-та за популярністю порода згідно з рейтингом АКС.

2. Перший талісман Олімпіади-1972 у Мюнхені — такса Вальді.

3. Пабло Пікассо та Енді Ворхол зображували такс у своїх роботах.

4. Після Другої світової в США породу тимчасово називали «барсуковий собака».

5. У Російській імперії такса коштувала 30–40 рублів — це були великі гроші.

А ви знали?

Назва «хот-дог» походить від такси! У Німеччині сосиски для булок називали «Dachshundwurst» — «таксові ковбаски». Згодом назва спростилася до відомого сьогодні варіанту.

Підсумок

Такса — ідеальний компаньйон: вірний, розумний та наповнений енергією. Але пам’ятайте: її здоров’я залежить від вашої уваги до раціону та фізичних навантажень!

Автор: Світлана Савіцька — це не просто блогер-ветеринар, а справжня мріячка для всіх домашніх улюбленців. Вона народилася в невеликому містечку під назвою Умань, де ще з самого дитинства відчувала неймовірний зв'язок з тваринами. Ще у ранньому віці вона проводила безліч часу з своїм кошеням Мурчиком та собачкою Рексом, лікуючи їх уявними лікарськими засобами та вигадуючи цікаві ігри. Захоплення Світлани тваринами поступово перетворилося на її професійний шлях. Після закінчення ветеринарного коледжу вона відправилася на стажування до найкращих клінік, де вивчала найновітніші методи лікування та догляду за тваринами. Повернувшись у своє рідне місто, вона відкрила власну ветеринарну клініку, яка швидко стала популярною серед місцевих мешканців.