Бігль (Beagle, English Beagle)

Історія

Історія біглів бере початок ще з 1066 року, коли Вільгельм Завойовник завіз до Англії собак породи тальбот. Ці собаки, які сьогодні вже зникли, стали прабатьками сучасних біглів, а також фокстер’єрів. У наступні століття гончаки невеликих розмірів стали дуже популярними серед англійської знаті. Деякі з цих собак були настільки маленькими, що отримали прізвисько «кишенькові гончаки».

Під час правління Едварда II (1307–1327) і Генріха VII маленькі гончаки користувалися особливою прихильністю серед аристократів. Королева Єлизавета обожнювала цих собак і тримала цілі зграї, хоча використовувати їх для полювання практично не було прийнято. Полювання на таких собак мало розважальний характер: у кімнаті могли випустити прикрашену бантиком мишу й укладати парі, чи зловить її собака і за який час. Образи таких собак часто зустрічаються на картинах того періоду.

Щодо походження назви породи існують різні версії. Одні дослідники вважають, що слово «бігль» походить із французької (begueule — «відкрите горло»), а інші — що з англосаксонської мови (beag — «малий»). На початку XVIII століття біглі почали втрачати популярність серед знаті, поступаючись місцем фокстер’єрам — більшим і функціональнішим собакам.

Популярність фокстер’єрів зросла через поширення полювання на лисиць, де вони були незамінними. Навіть назва породи (fox terrier — «лисиця + тер’єр») натякає на це. Біглів же використовували як гончаки для полювання на зайців. Водночас варто розрізняти стандартних біглів і мініатюрних «кишенькових». Мініатюрні собаки були результатом спеціального відбору або схрещування, хоча деякі випадки їхньої мініатюрності могли бути спричинені генетичним розладом, відомим як «карликовість біглів».

Стандартні біглі відзначалися більшою статурою, але все одно поступалися фокстер’єрам. Аристократи втратили до них інтерес, однак прості фермери Англії та Ірландії продовжували утримувати біглів для полювання на дрібну дичину, що дозволило зберегти породу.

У середині XIX століття англійський священник і захоплений мисливець Філіп Ханівуд зібрав зграю біглів, яких тепер вважають прямими предками сучасних собак цієї породи. Його зусилля були зосереджені на робочих якостях собак. Водночас інший заводчик, Томас Джонсон, займався селекцією біглів, дотримуючись ідеалів краси. Він прагнув, щоб собаки цієї породи були не лише функціональними, а й привабливими.

До кінця XIX століття біглі майже не змінилися, окрім трохи збільшеного розміру, що дозволяло їм також брати участь у полюванні на лисиць. У 1884 році порода була офіційно визнана Американським клубом собаківництва (AKC).

Опис

Бігль — це компактна й гармонійно складена собака. Вона має мускулисте тіло, середні кінцівки, довгі звислі вуха, коротку шерсть і середньої довжини хвіст, що зазвичай тримається піднятим.

Особистість

Біглі — це щирі, життєрадісні й дружні собаки, які здатні зробити життя своїх господарів яскравішим. Вони обожнюють своїх власників і навколишній світ, випромінюючи енергію та любов. Для щастя біглю потрібно зовсім небагато: увага, ласка та прогулянки, бажано в парку.

Ці собаки вирізняються веселою та гармонійною вдачею, рідко вступають у конфлікти. Бігль стане вашим супутником у будь-якій подорожі, зберігаючи позитивний настрій і відданість. Водночас не варто забувати, що біглі мають мисливські інстинкти, тому на вулиці вони можуть кинутися за кішкою, птахом чи дрібною собакою.

Попри доброзичливість і розум, біглі можуть бути впертими. Вони схильні ігнорувати команди й діяти за власним бажанням, навіть розуміючи, чого від них хочуть. Це не дефект виховання, а особливість породи, тож варто терпляче працювати з собакою, а не карати її.

Біглі чудово ладнають із дітьми. Вони не стануть нянькою, але як компаньйони й партнери в іграх є чудовим вибором. Незнайомців біглі сприймають спокійно, орієнтуючись на ставлення господаря.

Навчання

Біглі добре розуміють команди й мають високий інтелект, але інколи їхнє вперте прагнення діяти на власний розсуд стає викликом для дресирування. Для встановлення лідерства в стосунках із собакою фізичні покарання не підходять. Натомість краще використовувати систему мотивації, зберігати позитивний настрій і винагороджувати вихованця смаколиками.

Догляд

Коротку шерсть біглів достатньо вичісувати раз на тиждень. Їхні вуха слід регулярно перевіряти на наявність кліщів чи забруднень, а очі очищати від відкладень. Купання проводять раз на місяць, а кігті підрізають тричі на місяць.

Поширені захворювання

Хоча біглі схильні до деяких хвороб, таких як дисплазія кульшового суглоба, «вишневе око» чи епілепсія, правильний догляд допоможе мінімізувати ризики.

Цікаві факти

1. У біглів розвинений нюх, адже в них близько 225 мільйонів рецепторів для розпізнавання запахів, тоді як у людини їх лише 5 мільйонів.
2. Відомий герой коміксів і мультфільмів Снупі — це собака породи бігль.
3. Корабель HMS Beagle, який став відомим завдяки подорожі Чарльза Дарвіна, названо на честь цієї породи.
4. Президент США Ліндон Джонсон утримував трьох біглів, яких назвав Хім, Хер і Едгар.
5. Завдяки спокійному характеру, доброму здоров’ю та компактним розмірам біглів часто використовують у наукових експериментах.
6. Національний клуб біглів був заснований ще в 1888 році.
7. Біглі бувають двох типів за розмірами: до 33 см і від 33 до 38 см у висоту.
8. Собаки цієї породи відомі як вправні мисливці, особливо на кроликів і зайців. Однак їхнє прагнення копати землю може стати викликом для садівників.
9. Біглі не мають різкого запаху й майже не пускають слину.
10. Линька у біглів мінімальна, і вона спостерігається лише у весняний та осінній періоди.

Чи знаєте ви?

Біглі часто працюють у аеропортах США, допомагаючи знаходити заборонені предмети. Завдяки їхнім невеликим розмірам і дружньому вигляду пасажири не відчувають стресу під час перевірок, як це буває з великими службовими собаками. Біглі майстерно виявляють наркотики, зброю та нелегальні продукти харчування, водночас залишаючись улюбленцями серед працівників аеропортів.

Автор: Світлана Савіцька — це не просто блогер-ветеринар, а справжня мріячка для всіх домашніх улюбленців. Вона народилася в невеликому містечку під назвою Умань, де ще з самого дитинства відчувала неймовірний зв'язок з тваринами. Ще у ранньому віці вона проводила безліч часу з своїм кошеням Мурчиком та собачкою Рексом, лікуючи їх уявними лікарськими засобами та вигадуючи цікаві ігри. Захоплення Світлани тваринами поступово перетворилося на її професійний шлях. Після закінчення ветеринарного коледжу вона відправилася на стажування до найкращих клінік, де вивчала найновітніші методи лікування та догляду за тваринами. Повернувшись у своє рідне місто, вона відкрила власну ветеринарну клініку, яка швидко стала популярною серед місцевих мешканців.