Ротвейлер (Rottweiler)

Історія

Ротвейлер вважається однією з традиційно німецьких порід собак, і це справді відповідає дійсності. Проте її історія бере початок ще задовго до появи сучасної Німеччини, у часи, коли територію цієї країни населяли напівдикі германські племена. Під час розширення кордонів Римська імперія захоплювала нові землі, серед яких особливу цінність мали регіони за Рейном разом із їхніми мешканцями.

Римські війська мали бойових собак, які, просуваючись уперед, спарювалися з місцевими породами. Так сталося і в Німеччині. Римляни не просто проходили через ці землі — вони залишили по собі слід у вигляді культури, поселень, доріг і навіть міст. У середні віки, коли вже існувала Священна Римська імперія, жителі одного з германських поселень вирішили побудувати церкву. Коли вони почали закладати фундамент, то виявили залишки давньоримської вілли, покритої червоною черепицею.

На німецькій мові «червона черепиця» звучить як "das Rote Wil". Ця назва була взята для нового міста, а також породи собак, яка поширилася в цьому регіоні. Ротвейлерів активно використовували місцеві м’ясники. Вони брали цих собак із собою, вирушаючи до столиці продавати худобу або м’ясні туші, адже тварини чудово справлялися із завданнями охорони.

Деякі м’ясники навіть запрягали ротвейлерів у невеликі візки. А щоб зберегти зароблені кошти, їх прив’язували до шиї собаки, знаючи про її силу, сміливість і відданість. Однак із появою залізничного транспорту потреба у цих собаках значно зменшилася. До кінця XIX — початку XX століття порода опинилася на межі зникнення. Причина цього досить банальна: м’ясники та торговці перейшли на використання поїздів, і ротвейлери стали непотрібними.

На виставці в Гайльбронні у 1881 році був представлений лише один ротвейлер. Лише у 1901 році ситуація почала змінюватися, коли група ентузіастів створила перший клуб ротвейлерів і леонбергерів. Саме тоді був складений і перший стандарт для породи ротвейлер, який залишається майже незмінним до сьогодні.

У США ротвейлери потрапили наприкінці 1920-х років разом із емігрантами з Німеччини, які виїжджали через економічну кризу після Першої світової війни. Перша зареєстрована у США собака породи ротвейлер мала ім’я Стіна фон Фельзенмеєр. До 1990 року кількість власників цих собак, зареєстрованих в Американському кінологічному клубі, досягла 100 тисяч.

Опис

Ротвейлери мають міцну та масивну будову тіла. Вони вирізняються широкою і глибокою грудною кліткою, м’язистими середньої довжини лапами та середньою за розміром шиєю. Голова велика, із потужною щелепою. Вуха розташовані вздовж скул і звисають донизу. Хвіст зазвичай купірується. Шерсть коротка, чорного кольору з рудими підпалами.

Характер

Ротвейлер — це собака, яка може стати як вашим безстрашним захисником, так і вірним другом чи навіть турботливою нянькою для дитини. Його поведінка залежить від умов, у яких він росте, і людей, із якими контактує. Ці собаки володіють розвиненим інтелектом, хоча часто їхні власники зосереджуються лише на їхніх охоронних чи бійцівських здібностях, недооцінюючи розумові якості.

Ротвейлери дуже активні. Вони люблять прогулянки, фізичні вправи й будь-які активні заняття. Через схильність до набору ваги, особливо у зрілому віці, їм необхідні регулярні тренування та рух. Водночас ці собаки мають сильний і незалежний характер, тому не сприймають безпідставної агресії чи жорстоких покарань.

Невиправдані методи виховання можуть негативно вплинути на психіку собаки, а у майбутньому призвести до небажаних наслідків. Щоб налагодити гарні стосунки з ротвейлером, необхідно заслужити його довіру й повагу. Власник має бути справедливим, спокійним і врівноваженим.

До дітей ротвейлери ставляться з доброзичливістю й прив’язаністю, готові захищати їх або господаря навіть ціною власного життя. З незнайомцями вони поводяться обережно, але не агресивно, якщо ті не проявляють ворожості до господаря або самої собаки. Якщо у вашому домі є коти, варто познайомити їх із собакою ще в ранньому віці. Соціалізація ротвейлера має розпочатися якомога раніше.

Дресирування

Через незалежний характер і схильність до домінування ротвейлерів потрібно навчати з раннього віку. Це має робити людина з досвідом дресирування, яка знає, як поводитися із сильними породами собак.

Ротвейлери чудово підходять для навчання охоронним і захисним командам. Вони легко засвоюють як базові, так і складні навички завдяки високому інтелекту й хорошій пам’яті. Однак важливо пам’ятати, що ці собаки не терплять грубого поводження чи примусу.

Будуючи стосунки із ротвейлером, слід керуватися принципами довіри й авторитету. Замість силового домінування краще працювати над формуванням поваги та слухняності через позитивну мотивацію.

Догляд

Шерсть ротвейлерів коротка, тому достатньо вичісувати її раз на тиждень. Очі слід очищати щодня від виділень, а вуха чистити 2–3 рази на тиждень або після прогулянки. Собаку купають двічі на тиждень, а кігті підстригають приблизно раз на 10 днів.

Ця порода схильна до набору ваги, тому важливо стежити за її харчуванням і забезпечувати достатню фізичну активність. Ротвейлери люблять довгі прогулянки, і їм потрібні мінімум дві тривалі прогулянки на день, а також близько двох годин фізичних вправ.

Ця порода рекомендується для досвідчених власників, які вже мали справу з дресируванням собак.

Поширені захворювання

Хоча ротвейлери зазвичай міцні й витривалі, у них можуть спостерігатися такі захворювання:

• алергічні реакції;
• дисплазія тазостегнового суглоба;
• дисплазія ліктьового суглоба;
• стеноз аорти або субаортальний стеноз;
• остеосаркома (рак кісток);
• гіпотиреоз;
• паностеїт;
• заворот кишок або скручування шлунка.

Цікаві факти

1. Ротвейлерів визнали Американським кінологічним клубом у 1931 році, і зараз вони посідають 8-ме місце серед 194 порід за популярністю.
2. Ці собаки надзвичайно чутливі до розлуки зі своїм господарем.
3. У середньовіччі ротвейлери носили на шиї мішечки з коштовностями та грошима, охороняючи їх для своїх власників.
4. Ротвейлери були серед перших собак-поводирів.
5. Собака на ім’я Стінкі увійшов до Зали слави тварин «Пурина» у 2011 році за допомогу ветерану з ПТСР.
6. У Першу світову війну ротвейлерів активно використовували як поліцейських собак.
7. Вони мають схильність до переїдання, тому їхній раціон потрібно контролювати.

Чи знали ви?

Ротвейлерів обожнюють багато відомих особистостей. У Вілла Сміта є п’ять собак цієї породи, Бруно Марс має ротвейлера на ім’я Джеронімо, а у Леонардо ДіКапріо є улюбленець на ім’я Малюк.

Автор: Світлана Савіцька — це не просто блогер-ветеринар, а справжня мріячка для всіх домашніх улюбленців. Вона народилася в невеликому містечку під назвою Умань, де ще з самого дитинства відчувала неймовірний зв'язок з тваринами. Ще у ранньому віці вона проводила безліч часу з своїм кошеням Мурчиком та собачкою Рексом, лікуючи їх уявними лікарськими засобами та вигадуючи цікаві ігри. Захоплення Світлани тваринами поступово перетворилося на її професійний шлях. Після закінчення ветеринарного коледжу вона відправилася на стажування до найкращих клінік, де вивчала найновітніші методи лікування та догляду за тваринами. Повернувшись у своє рідне місто, вона відкрила власну ветеринарну клініку, яка швидко стала популярною серед місцевих мешканців.