Англійський кокер спанієль (English Cocker Spaniel, Cocker Spaniel, Cocker, Merry Cocker Woker)

Історія

Кокер спанієль - одна з найбільш популярних порід собак у світі. Ці чарівні тварини були відомі ще з раннього середньовіччя в Англії. Спочатку їх використовували для полювання на вальдшнепів та інших птахів, проте згодом вони стали улюбленцями монархів і перетворилися на компаньйонів.

Король Карл II настільки любив своїх спанієлів, що видав спеціальний закон, який дозволяв їм з'являтися в будь-яких державних установах, тоді як доступ інших собак був суворо обмежений. Монарх навіть брав своїх вихованців на засідання ради та не розлучався з ними навіть у ліжку.

Англійські та американські кокер-спанієлі мають спільне коріння, однак з часом між ними з'явилися відмінності. Основна різниця - це розмір. Американські заводчики почали виводити менших собак, тоді як англійські залишалися більшими. Незважаючи на це, в обох різновидах траплялися цуценята різних габаритів, що вважалося нормою.

Лише у 1930 році міжнародні організації вирішили офіційно розділити цих собак на дві окремі породи. До кінця 19 століття спанієлів переважно поділяли на наземних та водних, але згодом з'явилося більше різновидів. Англійський кокер-спанієль належить до наземних порід.

Крім розміру, американські кокер-спанієлі набули інших характерних рис, таких як коротша морда, більш округлий череп та густіша шерсть. Через ці відмінності у 1935 році заводчики вирішили розділити породи. Однак Американський клуб собаківництва підтримав це рішення лише у 1946 році, після закінчення Другої світової війни.

Відтоді одним собакам присвоїли назву англійських кокер-спанієлів, а іншим - американських кокер-спанієлів. Обидва різновиди і досі залишаються надзвичайно популярними у своїх країнах та входять до списку найбільш затребуваних порід.

Опис

Англійський кокер-спанієль - компактна, але міцна та спритна собака. Її тілобудова пропорційна, кінцівки середньої довжини, морда квадратна, а довгі хвилясті вуха розташовані низько. Голова кругла, з чітким переходом від лоба до очей. Грудна клітка об'ємна, хвіст короткий, а шерсть довга.

Забарвлення може бути темно-рудим, світло-рудим, чорно-білим або суцільно чорним.

Особистість

Англійські кокер-спанієлі - надзвичайно дружелюбні, лагідні та чуйні вихованці. Вони мають відкритий характер і безмежно люблять людей, як близьких, так і незнайомих. Ці собаки завжди сповнені радості та рідко сумують, а завдяки любові до людей вони прагнуть подружитись з усіма навколо та подарувати частинку свого позитивного настрою.

Нещасними їх може зробити лише тривала відсутність господарів або грубе поводження. Англійські кокер-спанієлі вкрай важко переносять розлуку зі своєю родиною, тому їх не варто надовго залишати самих. Якщо ви від'їжджаєте у відпустку всією сім'єю, краще візьміть собаку з собою. Грубощі, несправедливість та побої також можуть засмутити цю лагідну тварину.

Англійський кокер-спанієль майже позбавлений вродженої агресії та має врівноважений, гармонійний характер. Ви можете бути впевнені, що ваш вихованець ніколи не влаштує бійку з іншою собакою в парку чи не стане причиною безглуздих конфліктів. Ця порода потребує тривалих прогулянок, активних ігор та фізичних навантажень. Інакше собака може набрати зайву вагу, стати примхливою та навіть руйнівною вдома.

Нині англійських кокер-спанієлів практично не використовують для полювання, вони виконують роль компаньйонів та вірних друзів для всієї родини. Не варто сподіватися, що ця собака зможе охороняти приватний будинок чи сповіщати про небезпеку у вигляді людини. Навпаки, кокер-спанієль швидше за все привітно підбіжить до незнайомця у надії на ласощі. Ці миролюбні тварини не здатні розпізнати загрозу від людей та не мають охоронних інстинктів, на відміну від деяких інших порід.

Незважаючи на лагідну вдачу та любов до господарів, іноді англійські кокер-спанієлі можуть бути вперті. Собака інколи не бачить причини виконувати команду і намагається діяти на власний розсуд. Єдиний спосіб впоратися з цим - ретельно навчати вихованця слухняності.

Англійський кокер-спанієль - розумна тварина, яка прекрасно розуміє людей та вміє розпізнавати їхні емоції. Цих собак можна використовувати не лише як звичайних компаньйонів, а й як помічників для людей з особливими потребами. Вони добре ставляться до дітей і люблять проводити з ними час, однак малюків до 5 років краще не залишати з собакою наодинці на всяк випадок.

Навчання

Англійські кокер-спанієлі загалом легко піддаються дресируванню, а навіть потребують його. Регулярні тренування зроблять життя собаки цікавішим, розвинуть її природні здібності та сформують бажаний характер. Крім того, розумному спанієлю конче необхідна розумова стимуляція. Через їхню лагідну, дружелюбну вдачу жорсткі методи дресирування для цієї породи не підходять.

Натомість необхідно бути м'яким, добрим, гнучким і гармонійним власником з почуттям гумору. Будьте терплячими, але водночас твердими та справедливими у своїх вимогах до вихованця. Обов'язково привчіть собаку базовим командам, зокрема надійно відпрацюйте підхід на поклик. Враховуючи розумові здібності спанієлів, ви можете навчити їх і складніших трюків, а також залучити професійних інструкторів для підготовки собаки-поводиря чи помічника для людей з інвалідністю.

Догляд

Англійські кокер-спанієлі мають довгу шерсть, яку слід ретельно розчісувати щонайменше двічі на тиждень, а ще краще - тричі. Деякі власники віддають перевагу професійному догляду грумера, інші підстригають собак самостійно, а хтось просто регулярно вичісує линьку.

Купати собаку потрібно раз на тиждень. Очі слід очищати щодня, а вуха - двічі-тричі на тиждень, також ретельно оглядаючи їх після прогулянок на наявність застряглих рослин чи комах. Кігті підстригають тричі на місяць.

Поширені захворювання

Як і більшість порід, англійські кокер-спанієлі схильні до певних проблем зі здоров'ям:

• Очні захворювання - прогресуюча атрофія сітківки, катаракта, глаукома та інші очні аномалії;
• Дисплазія кульшових суглобів;
• Спадкова ниркова недостатність, що виникає у віці від 9 до 24 місяців;
• Вроджена сенсоневральна глухота, що зустрічається лише у різнобарвних кокер-спанієлів. При цьому стані у цуценят спостерігається дегенерація слуху, що прогресує до повної глухоти до 4-тижневого віку;
• Дилатаційна кардіоміопатія.