Ягдтер'єр (Jagd Terrier)

Історія

Порода собак ягдтер’єр з’явилася після Першої світової війни завдяки зусиллям німецьких заводчиків — Рудольфа Фрі, Карла-Еріха Груневальда та Вальтера Зангенберга. Вони прагнули створити собаку, яка була б повністю орієнтована на полювання. Ба більше, їхньою метою було відновити породу, яка, за їхнім припущенням, існувала у XVIII столітті, але зникла.

Після війни в Німеччині панували патріотичні настрої, що сприяло популярності цієї ідеї. Саме тому директор Берлінського зоопарку Лутц Хек подарував заводчикам чотирьох собак: двох чорних і двох рудих тер’єрів із родоводами фокстер’єрів. Ці собаки стали основою для виведення ягдтер’єрів. Під час роботи над породою їх також схрещували зі староанглійським жорсткошерстним тер’єром і валлійським тер’єром.

На початку програми до команди приєднався доктор Герберт Ленкер, який відіграв важливу роль у розвитку породи. Знадобилося кілька років роботи, щоб створити собаку, яка відповідала б очікуванням, мала характерні зовнішні риси й потужні мисливські інстинкти, особливо для полювання на лисиць. Увага приділялася також темпераменту собаки. У 1926 році було створено Німецький клуб ягдтер’єрів (Deutscher Jagdterrier-Club e.V.).

Опис

Ягдтер’єри мають компактну будову тіла, вага зазвичай не перевищує 10 кг. У собак цієї породи зустрічається три основні забарвлення: чорне, чорно-коричневе та сіро-чорне. Шерсть може бути короткою та гладкою, або довшою та хвилястою. Тіло міцне, м’язисте, лапи середньої довжини, причому задні трохи довші за передні. Голова подовжена, із свислими вухами, які спадають на боки морди.

Характер

Ягдтер’єри відомі своєю неймовірною енергійністю та активністю. Це собаки, які мають великий мисливський потенціал і здатні працювати з різною дичиною. Якщо ви не плануєте використовувати ягдтер’єра для полювання, вам доведеться забезпечити йому тривалі прогулянки, тренування й різноманітні фізичні активності.

У колі своєї сім’ї ягдтер’єр — це доброзичлива, весела й дуже віддана собака. Вона добре ладнає з дітьми й із задоволенням грається з ними. Ця порода може адаптуватися до життя у квартирі, якщо ви готові забезпечити собаці достатню кількість фізичних навантажень. Проте ягдтер’єри найкраще почуваються у приватному будинку, де можуть вільно виходити на подвір’я.

Виховання та соціалізація цієї породи є обов’язковими. Якщо в домі є кіт, знайомити його з собакою варто в ранньому віці, адже ягдтер’єри мають природній інстинкт полювання на дрібних тварин і можуть сприймати кота як здобич.

Ця порода має сильний характер, наполегливість і впертість, що може бути викликом для господаря. Щоб розвинути слухняність, необхідно працювати з цими рисами, не пригнічуючи природніх інстинктів собаки. Завдяки своїй цілеспрямованості ягдтер’єри можуть довго переслідувати здобич, розкопувати лисиці нори й залишатися активними протягом тривалого часу. Однак це ж бажання рити може створювати труднощі для власників приватних будинків.

Дресирування

Не слід забувати, що ягдтер’єр — насамперед мисливська собака. Якщо ви не плануєте брати її на полювання, потрібно компенсувати цю потребу фізичними вправами та дресируванням. Навчання базовим командам є обов’язковим, оскільки без дисципліни ягдтер’єр може стати джерелом постійного занепокоєння через свої природні мисливські інстинкти.

Якщо ви хочете виховати з ягдтер’єра справжнього мисливського пса, вам потрібно навчити його мовчати й не подавати голосу без дозволу, що є важливим під час полювання. Для цього краще звернутися до професійних тренерів або використовувати спеціалізовані програми дресирування, адже самостійно зробити це значно складніше.

Догляд

Шерсть ягдтер’єра невибаглива у догляді, незалежно від її довжини та структури. Достатньо розчісувати собаку раз на тиждень. Також важливо регулярно перевіряти чистоту вух, особливо після прогулянок у парках або лісі, де є ризик підчепити кліщів. Купати ягдтер’єра слід один-два рази на тиждень, а кігті підстригати щотижня. Очі потрібно очищати за необхідності.

Поширені захворювання

Ягдтер’єри відзначаються чудовим здоров’ям, витривалістю та сильним імунітетом. При правильному догляді та збалансованому харчуванні вони рідко потребують допомоги ветеринара.

Автор: Світлана Савіцька — це не просто блогер-ветеринар, а справжня мріячка для всіх домашніх улюбленців. Вона народилася в невеликому містечку під назвою Умань, де ще з самого дитинства відчувала неймовірний зв'язок з тваринами. Ще у ранньому віці вона проводила безліч часу з своїм кошеням Мурчиком та собачкою Рексом, лікуючи їх уявними лікарськими засобами та вигадуючи цікаві ігри. Захоплення Світлани тваринами поступово перетворилося на її професійний шлях. Після закінчення ветеринарного коледжу вона відправилася на стажування до найкращих клінік, де вивчала найновітніші методи лікування та догляду за тваринами. Повернувшись у своє рідне місто, вона відкрила власну ветеринарну клініку, яка швидко стала популярною серед місцевих мешканців.