Бультер'єр (буль) Bull terrier, English Bull Terrier, Bully, Gladiator

Історія

Бультер’єр — це порода собак, яка отримала світову популярність завдяки своїй унікальній історії. Ці собаки здобули славу безстрашних і сильних бійців, адже спочатку їх виводили для участі у боях із іншими собаками. Такі змагання були нелегальними, надзвичайно жорстокими та кривавими.

Щоб собака могла успішно виступати на таких боях, вона мала володіти видатними бійцівськими якостями. Подібні розваги були дуже популярними у Великій Британії, хоча й забороненими законом. У 1850 році Джон Хінкс із Бірмінгема, добре обізнаний у кінології, вирішив створити нову породу собак. Для цього він схрестив білого англійського тер’єра (який наразі вже зник), англійського бульдога, а пізніше додав і далматина. Проте за зовнішнім виглядом бультер’єра важко здогадатися про вплив далматина.

Створення нової породи забрало у Джона Хінкса близько 12 років, і перші представники бультер’єрів були представлені на виставці у 1862 році. Ці собаки поєднали у собі найкращі риси порід, які брали участь у їхньому формуванні: витривалість, хоробрість, блискавичну реакцію, надзвичайну фізичну силу, потужні щелепи та, що цікаво, благородну поведінку.

Здивування викликало те, що бультер’єри сподобалися не лише любителям собачих боїв, а й освіченим людям. Наприклад, у студентів та викладачів Оксфорда мати білого бультер’єра вважалося модним і престижним. Спочатку представники породи були виключно білого кольору, і саме цей колір увійшов до першого стандарту породи, затвердженого в кінці XIX століття Англійським Кеннел-клубом. Незабаром цей стандарт визнали і в США. Однак бультер’єрів із різними забарвленнями офіційно визнали лише на початку XX століття.

Опис

Бультер’єри вирізняються компактною статурою, міцним тілом та гармонійними пропорціями. Їхні кінцівки сильні, хвіст і вуха зазвичай не обрізають. Особливістю породи є голова з яйцеподібною формою.

Характер

У багатьох людей існує стереотип, що бультер’єри — це агресивні та небезпечні собаки. Однак це твердження часто зумовлене неконтрольованим розведенням, яке практикують недобросовісні власники. Особливо це поширено у країнах СНД, де якість породи рідко перевіряють. Багато хто свідомо заохочує агресивну поведінку своїх собак, що закріплюється у наступних поколіннях.

Якщо ж ви обираєте бультер’єра з хорошим родоводом із перевіреного розплідника, вас приємно здивує його дружелюбність, відкритість і вихованість. Такий собака поводиться як справжній джентльмен: він знає, як вести себе вдома та серед людей.

Бультер’єри потребують значного фізичного навантаження, включаючи тренування, біг та активні ігри. Якщо ви не можете забезпечити їм такі умови, слід хоча б надати можливість часто гуляти. Ця порода дуже енергійна, і для збереження здоров’я їм необхідно витрачати свою енергію.

Вони добре ладнають із дітьми, але можуть насторожено ставитися до дуже маленьких дітей через їхню галасливість і непередбачувану поведінку. Бультер’єри мають середній рівень інтелекту, але є чудовими учнями, і всі їхні якості, зокрема розумові здібності, можна успішно розвивати.

Ці собаки не підходять для власників-початківців або людей, які бояться великих порід, адже виховання бультер’єра потребує впевненості та послідовності. Потрібно рано почати соціалізацію, знайомити його з різними людьми, іншими тваринами й ситуаціями. Без цього він може проявляти приховану агресію, особливо до інших собак.

Бультер’єри можуть виконувати роль охоронців, але вони не підходять для життя на вулиці в наших кліматичних умовах, оскільки погано переносять холод.

Дресирування

Бультер’єри чудово піддаються дресируванню, проте їм потрібен досвідчений господар із врівноваженим характером. Ви маєте бути спокійним і послідовним, мати чіткий план дій і не піддаватися емоціям у стресових ситуаціях. Собака повинна бачити у вас лідера, який сильніший за неї фізично та морально.

Дресирування слід починати приблизно з шести місяців. Важливо навчити собаку базових команд і домогтися їхнього бездоганного виконання навіть за відволікаючих чинників. Особливу увагу потрібно приділити командам, які дозволяють контролювати поведінку собаки, наприклад, у разі конфлікту з іншими тваринами.

Якщо ви плануєте навчити бультер’єра виконувати спеціалізовані завдання, наприклад, охороняти, краще звернутися до професійного тренера.

Догляд

Догляд за бультер’єром досить простий. Їхню шерсть потрібно розчісувати раз на тиждень, кігті підстригати тричі на місяць, а купати один або два рази на тиждень. Також слід регулярно стежити за чистотою очей і вух. У холодну пору року собаці необхідно вдягати теплий комбінезон для прогулянок.

Поширені захворювання

Бультер’єри можуть мати спадкові хвороби, серед яких:

• Спадковий нефрит: серйозне захворювання нирок, яке проявляється у ранньому віці.
• Глухота: частіше зустрічається у білих собак, але може вражати і собак іншого забарвлення.
• Серцеві хвороби: проблеми із серцем, які можуть призвести до серцевої недостатності.
• Чутливість шкіри: подразнення, висипання, алергічні реакції, особливо у білих собак.
• Алергії: контактні чи інгаляційні, спричинені пилком, пилом або хімічними речовинами.
• Спінінг: обсесивно-компульсивна поведінка, коли собака обертається на місці.
• Люксація лінзи: зміщення кришталика ока.

Цікаві факти

1. Бультер’єри бувають білими та кольоровими, і їх оцінюють у різних класах на виставках.
2. У 2006 році кольоровий бультер’єр Руфус виграв конкурс «Best In Show» у Вестмінстері.
3. Ці собаки з’являлися в таких фільмах, як «101 далматинець», «Маска» та «Чарівник країни Оз».
4. Бультер’єр — єдина порода з трикутними очима.
5. У 1980-х роках бультер’єра використовували у рекламних кампаніях пива Budweiser.
6. Президент США Теодор Рузвельт мав бультер’єра на ім’я Піт.
7. Ці собаки рідко гавкають без серйозної причини, тому до їхнього гавкоту варто дослухатися.

Чи знаєте ви?

Завдяки своєму веселому та грайливому характеру бультер’єра часто називають «дитиною в костюмі собаки».

Автор: Світлана Савіцька — це не просто блогер-ветеринар, а справжня мріячка для всіх домашніх улюбленців. Вона народилася в невеликому містечку під назвою Умань, де ще з самого дитинства відчувала неймовірний зв'язок з тваринами. Ще у ранньому віці вона проводила безліч часу з своїм кошеням Мурчиком та собачкою Рексом, лікуючи їх уявними лікарськими засобами та вигадуючи цікаві ігри. Захоплення Світлани тваринами поступово перетворилося на її професійний шлях. Після закінчення ветеринарного коледжу вона відправилася на стажування до найкращих клінік, де вивчала найновітніші методи лікування та догляду за тваринами. Повернувшись у своє рідне місто, вона відкрила власну ветеринарну клініку, яка швидко стала популярною серед місцевих мешканців.