Американський стаффордширський тер'єр (Амстафф) American Staffordshire Terrier, Amstaff

Історія

Американський стаффордширський тер'єр є нащадком легендарного англійського стаффордширського бультер'єра, що здобув всесвітню славу. Англійський бультер'єр виник від схрещування бульдога та фокстер'єра, а використовувався не лише як бійцівська собака, всупереч поширеним переконанням. Цю породу високо цінували мисливці для звалювання кабанів, її застосовували як сторожового й охоронного пса, а також утримували м'ясники.

У середині XIX століття чимало особин було вивезено до Сполучених Штатів, де власники й заводчики започаткували власну програму розведення та створили окремий клуб. В Америці цих собак почали називати амстаффами, аби відрізняти від англійських стаффордширських бультер'єрів. Річ у тім, що американські заводчики виводили більших за розміром особин, і це призвело до певних відмінностей.

У 1976 році офіційні кінологічні організації (AKC, UKC) вирішили змінити назву породи та чітко відокремити американських стаффордширських тер'єрів від їхніх англійських побратимів, оскільки американські собаки на той час вже набули власних характерних рис, зокрема більших габаритів, хоча й досі мали багато спільного з англійцями.

Сьогодні американських стаффордширських тер'єрів широко використовують як сторожових псів і помічників для силових структур. Вони беруть участь у змаганнях з важкої атлетики та спритності, проте передусім їх цінують у всьому світі як чудових компаньйонів і домашніх улюбленців.

Однак існує й репутація агресивних бійцівських собак, через що в деяких країнах діють закони, які обмежують утримання амстаффів. Також нерідкими є випадки проблем зі страховими компаніями в Європі та Америці. Попри це, сьогодні амстафф - надзвичайно популярна та універсальна порода, якій віддають перевагу в усьому світі.

Опис

Амстафф - мускулиста й потужна собака невисокого зросту, в кожному її русі відчувається сила та міць. Широка, об'ємна грудна клітка, короткі мускулисті кінцівки, масивна шия й велика, потужна паща (стаффордширський тер'єр має силу укусу близько 22 атмосфер за умови правильного ножицеподібного прикусу й повного комплекту зубів, і це при його скромних розмірах).

Зазвичай вуха купірують або вони складені, хвіст не завжди підлягає купіруванню. Шерсть коротка, забарвлення може бути будь-яким, окрім білого, але найпоширенішими є чорний, коричневий та темно-рудий відтінки.

Особистість

Всупереч поширеній думці, амстафф - це надзвичайно добра, чутлива та приязна собака. Звісно, чимало власників, усвідомлюючи потужність щелеп та можливості своїх вихованців, навмисно культивують у них негативні риси й агресивне ставлення до оточуючих.

Однак якщо ви - нормальна людина, то виховуватимете собаку відповідно, і не варто боятися, що вона поводитиметься неадекватно чи безпідставно шкодитиме людям або тваринам. Водночас ви маєте розуміти міру відповідальності й стримувати пса від конфліктів з іншими собаками (що цілком імовірно, адже амстафф безстрашний і небезпечний суперник). Тим більше - від сутичок із людьми, навіть якщо ті провокують.

У родинному колі амстафф - це люблячий, невимовно відданий та відкритий пес. Він буде вашим вірним супутником до останку, стійко перенісши будь-які випробування. А якщо господар правильно виховуватиме собаку, подбає про її ранню соціалізацію, знайомитиме з друзями, водитиме в гості, знайомитиме з іншими собаками й котами змалечку - такий пес стане душею будь-якої компанії. Хоча іноді негативні гени беруть гору, і собака стає невиправно агресивною.

На ранніх етапах розвитку вкрай важливо виробити у тварини довіру до людей загалом, а не лише до господарів. При цьому не хвилюйтеся, амстафф не буде товаришувати із зловмисниками, що проникнуть до вашого житла. Швидше за все, грабіжникові доведеться пережити найдраматичніші миті життя.

Амстафф має високий інтелект, прекрасно розуміє ситуацію, людей і свою відповідальність як охоронного пса. Ця порода не схильна безпідставно гавкати, однак у потрібний момент реагуватиме належним чином.

Ці собаки чудові захисники, і багато господарів цілеспрямовано дресирують їх для цих цілей або наймають професійних інструкторів. Утримання амстаффа на ланцюгу чи у вольєрі неприпустиме, йому конче потрібне людське спілкування.

Амстаффам необхідні регулярні прогулянки, фізичні навантаження й активні ігри. Вони добре ставляться до дітей, особливо із власної родини, ставши для них найкращим захисником, другом і нянькою. Ви будете вражені, наскільки ласкавим і добрим може бути цей огрядний "бійцівський" пес. Але якщо господар несправедливий чи жорстокий, собака не приховає образи.

Навчання

Американські стаффордширські тер'єри люблять активні заняття, фізичні вправи та дресирування. Загалом ця порода відзначається слухняністю, і впертість, як правило, виявляється лише в юнацькому віці, коли пес починає самоствердження. Саме в цей період господарю необхідно проявити рішучість характеру та взяти на себе роль лідера.

Амстафф здатний вивчити багато команд, але базові мають стати обов'язковими. Власникові слід діяти послідовно, бути терплячим, суворим за необхідності, проте передусім - мудрим, розважливим і добрим. Для закріплення команд ви можете використовувати їх у повсякденному житті, наприклад, перш ніж дати собаці іграшку чи ласощі. Також намагайтеся підтримувати дисципліну щодо місця для сну, часу годування, особливо якщо це пес.

Догляд

Американський стаффордширський тер'єр належить до короткошерстних порід, тому вичісувати його достатньо раз на тиждень. Очі зазвичай чистять щодня, вуха - 2-3 рази на тиждень. Купати тварину потрібно раз на тиждень, а кігті підстригати тричі на місяць.

Ця порода може звикнути жити в квартирі, якщо регулярно отримує прогулянки та фізичні навантаження.

Поширені захворювання

Загалом американський стаффордширський тер'єр відрізняється добрим здоров'ям, проте деякі проблеми все ж трапляються. Серед них:

• Шкірні алергії;
• Інфекції сечовивідних шляхів;
• Автоімунні розлади;
• Остеоартрит;
• Спондильоз;
• Дисплазія кульшових суглобів;
• Дисплазія ліктів;
• Гіпотиреоз;
• Демодекоз;
• Мозочкова атаксія;
• Серцеві хвороби;
• Вивих надколінка.

Автор: Світлана Савіцька — це не просто блогер-ветеринар, а справжня мріячка для всіх домашніх улюбленців. Вона народилася в невеликому містечку під назвою Умань, де ще з самого дитинства відчувала неймовірний зв'язок з тваринами. Ще у ранньому віці вона проводила безліч часу з своїм кошеням Мурчиком та собачкою Рексом, лікуючи їх уявними лікарськими засобами та вигадуючи цікаві ігри. Захоплення Світлани тваринами поступово перетворилося на її професійний шлях. Після закінчення ветеринарного коледжу вона відправилася на стажування до найкращих клінік, де вивчала найновітніші методи лікування та догляду за тваринами. Повернувшись у своє рідне місто, вона відкрила власну ветеринарну клініку, яка швидко стала популярною серед місцевих мешканців.