Алапаський(Алапахський) бульдог (Alapaha Blue Blood Bulldog)

Історія: вітер з південних плантацій

Алапахські бульдоги - рідкісні, але разюче самобутні пси. Їхня історія сповнена барвистих сторінок, що розповідають про зародження незвичайної породи на теренах сонячної Джорджії.

Все розпочалося з ідеї фермера Бака Лейна з містечка Ребекка. Цей ентузіаст мріяв відродити "бульдогів південних плантаторів" - міцних, але поштивих охоронців, котрі супроводжували роботу на плантаціях у минулому. Ферма Лейна розташовувалася неподалік річки Алапахо, що й визначило назву майбутньої породи.

Бак розпочав цілеспрямовану програму розведення, невпинно експериментуючи та вдосконалюючи свою справу. Згодом до схрещувань були залучені й інші породи задля покращення характеристик алапахських бульдогів. Як згадувала онука Лейна, Лана Лу, на їхньому обійсті відтоді "скільки себе пам'ятає" мешкав старий пес на імя Отто. Тож за ним алапахи й отримали свою другу назву - "бульдоги Отто".

Попри поширену думку, програма розведення зародилася не на початку ХХ століття. Аби досягти ідеального поєднання зовнішніх даних і вдачі, до схрещувань були задіяні:

• Білі англійські бульдоги, які потрапили до США ще у XVIII ст.
• Леопардові катахульські пси.
• Колбі пітбуль тер'єри.
• Нині вимерлі гірські бульдоги.

Це не лише позбавило породу від небажаних рис англійців, а й суттєво розширило генофонд алапахів. Однак життєвий шлях Бака Лейна обірвався трагічно - у 1943 році його збив потяг. Відданий Отто ще довго навідувався до могили господаря.

Нині алапахські бульдоги нараховують лише 150 особин у всьому світі, що насторожує кінологів. Американські собаківники докладають зусиль, аби не дати згаснути цьому яскравому спалаху південної самобутності.

Опис: мускулисті красені з Джорджії

Алапахські бульдоги - кремезні, потужні пси, які вражають своєю мускулистою статурою. Міцна грудна клітка, підтягнутий живіт, пропорційні кінцівки з чіткими літерами м'язів - все свідчить про спортивний вигляд цієї породи. Широка голова з витягнутою мордочкою та звислими вушками завершують образ могутнього, але елегантного бульдога. Вуха та хвіст в алапахів традиційно не купірують. Суки важать до 35 кг, пси - до 45-50 кг. Забарвлення може бути білим, чорним, строкатим, темно-жовтим, плямистим чи рудим.

Характер: витончені компаньйони

Попри грізну зовнішність, ці собаки мають м'який, доброзичливий характер. Алапахи - розумні, впевнені у собі та безмежно віддані своїм господарям. Позитивний настрій і життєрадісність стають їхньою візитівкою. З одного боку, вони рішучі охоронці, з іншого - люблять комедіантство й грайливі забавки, жваві та кумедні.

Упертість - ще одна родова риса алапахів. Вони добре засвоюють своє місце в зграї, але можуть намагатися стати лідерами. Тож з ранніх років слід м'яко, але наполегливо привчати їх до послуху і підпорядкування. Зате алапахи стануть чудовими нянями та найкращими друзями для дітей завдяки розвиненому інтелекту, відповідальності й відданості.

Ці бульдоги легкі на підйом, не конфліктні, чудово пристосовуються до будь-яких умов. Не люблять самотності, але деякий час можуть проводити на самоті. Для гарного самопочуття їм необхідні тривалі прогулянки, активні ігри та розумові навантаження.

Поширені захворювання

На відміну від англійських бульдогів, алапахи не хроплять і не пускають слину. Через малочисельність породи відомостей про їхні типові хвороби замало. Однак при належному догляді та збалансованому харчуванні ці пси квітнуть здоров'ям і можуть тішити господарів своїм товариством багато років.

Алапахські бульдоги - самобутні, колоритні пси, чия історія також барвиста, як і їхні непересічні характери. Ці грайливі силачі стануть окрасою будь-якого дому.

Автор: Світлана Савіцька — це не просто блогер-ветеринар, а справжня мріячка для всіх домашніх улюбленців. Вона народилася в невеликому містечку під назвою Умань, де ще з самого дитинства відчувала неймовірний зв'язок з тваринами. Ще у ранньому віці вона проводила безліч часу з своїм кошеням Мурчиком та собачкою Рексом, лікуючи їх уявними лікарськими засобами та вигадуючи цікаві ігри. Захоплення Світлани тваринами поступово перетворилося на її професійний шлях. Після закінчення ветеринарного коледжу вона відправилася на стажування до найкращих клінік, де вивчала найновітніші методи лікування та догляду за тваринами. Повернувшись у своє рідне місто, вона відкрила власну ветеринарну клініку, яка швидко стала популярною серед місцевих мешканців.