Анатолійська вівчарка (турецький кангал, карабаш) Anatolian Shepherd Dog

Історія

Анатолійська вівчарка є однією з найдавніших порід собак. Археологічні дослідження вказують, що її предками були мисливські пси, які мешкали на території Месопотамії (сучасна Туреччина) близько 4000 років тому. Завдяки видатним якостям захисника, величезній силі, безстрашності та здатності протистояти великим хижакам, ці собаки здобули пошану людей у ті далекі часи.

Розвиток породи відбувався природнім шляхом, зумовленим її основними функціями та способом життя господарів. Анатолійські вівчарки охороняли худобу на пасовиськах, домівки та брали участь у полюванні. Вони витримували суворі кліматичні умови Анатолійського плато, часто кочували разом зі своїми господарями та отарами. Протягом багатьох століть такого життя порода загартувалася і набула характерних рис, які зберігаються й донині.

До Англії ці собаки потрапили завдяки археологу Чарміану Хассі, який привіз кілька особин приблизно у 1970 році. Відтоді анатолійська вівчарка почала підкорювати західний світ, попередньо здобувши популярність на Сході через багатовікове служіння людям.

Опис

Анатолійські вівчарки - великі мускулисті собаки. У них довгі потужні лапи, масивна грудна клітка та широка голова з вухами, що звисають на лоба. Хвіст пухнастий, як правило, не купірується. При вазі близько 60-70 кг, на перший погляд ці собаки не виглядають такими масивними, як, наприклад, алабаї з подібною вагою, але це хибне враження. Шерсть має підшерсток.

Особистість

Анатолійська вівчарка - міцна та витривала собака, наділена не лише фізичною силою, а й незламною силою духу. Ця порода не підходить для недосвідчених власників або боязких людей. Якщо ви належите до такої категорії, обов'язково залучіть досвідченого тренера, який допоможе правильно виховати цуценя.

Незалежний характер анатолійців сформувався впродовж тисячоліть, коли ці собаки самотужки охороняли отари на пасовиськах, без спеціального дресирування та соціалізації. Тому в сучасних умовах надзвичайно важливо забезпечити належну соціалізацію та виховання цуценяти.

Попри це, анатолійські вівчарки зберігають певну відстороненість від незнайомців та малознайомих гостей, спостерігаючи за ситуацією збоку. Їхній гострий інтелект дозволяє чудово розуміти господарів та їхні вимоги, проте будь-які зауваження мають бути виправданими та справедливими.

Ця порода - чудовий охоронець, здатний зупинити навіть розгніваного чоловіка та ціною власного життя захистити свою родину. В анатолійців присутня вроджена агресія, проте водночас вони наділені добротою. Якщо собака розлютилася, її може бути складно зупинити навіть командою, тому будьте обережні.

Анатолійські вівчарки обожнюють прогулянки, активні ігри та загалом проводити час надворі. Їм потрібні регулярні тренування та спілкування. Ідеальне місце для утримання - приватний будинок з подвір'ям, адже ці собаки дуже територіальні. Вони добре ставляться до дітей та інших домашніх тварин, включно з котами, яких слід познайомити з цуценям якомога раніше.

Навчання

Через свою давню історію та неймовірну внутрішню силу, анатолійській вівчарці потрібен господар з твердим характером. Ви повинні діяти та говорити впевнено, не боячись реакції тварини чи її непокори. Саме ця внутрішня впевненість є ключем до порозуміння з собакою.

Дресирування слід починати близько шестимісячного віку, спочатку навчаючи виконувати прості команди. Для цього можна допомагати цуценяті приймати потрібну позу, паралельно промовляючи команду, щоб сформувати логічний зв'язок. Тут важливі наполегливість та терпіння - без роздратування поверніть вихованця до процесу. Через 10 хвилин йому знову захочеться бігати й гратися. Спершу тренування можна поєднувати з іграми, але згодом воно має перетворитися на серйозне заняття без перерв.

Слухняність та виконання команд завжди мають супроводжуватися винагородами за успіхи та покараннями за проступки - це аксіома. Однак пам'ятайте, що покарання не повинно бути надмірним. Багато власників віддають перевагу навчанню з професійним інструктором, що є дуже розумним рішенням і дасть найкращі результати. Таким чином, вдома ви закріплюватимете вивчене зі спеціалістом.

Догляд

Густа шерсть анатолійців з підшерстком вимагає, як мінімум, розчісування 1-2 рази на тиждень. Обов'язково підстригайте кігті та стежте за чистотою вух і очей, очищаючи їх від виділень. Купати собаку можна раз на тиждень або частіше, якщо є потреба.

Поширені захворювання

Анатолійські карабаші мають міцний імунітет і витривалість, здатні протистояти більшості відомих хвороб. Проте, погана спадковість та неналежний догляд можуть спричинити такі розлади:

• Дисплазія кульшового суглоба - спадкове захворювання;
• Дисплазія ліктя - у цієї породи не спадкова, а виникає через неправильне утримання та розвиток кісток;
• Демодекоз - викликається кліщем демодексом;
• Гіпотиреоз;
• Ентропіон.

Крім того, за останніми дослідженнями, 4 із 23 вивчених собак померли від ракових захворювань у літньому віці.

Автор: Світлана Савіцька — це не просто блогер-ветеринар, а справжня мріячка для всіх домашніх улюбленців. Вона народилася в невеликому містечку під назвою Умань, де ще з самого дитинства відчувала неймовірний зв'язок з тваринами. Ще у ранньому віці вона проводила безліч часу з своїм кошеням Мурчиком та собачкою Рексом, лікуючи їх уявними лікарськими засобами та вигадуючи цікаві ігри. Захоплення Світлани тваринами поступово перетворилося на її професійний шлях. Після закінчення ветеринарного коледжу вона відправилася на стажування до найкращих клінік, де вивчала найновітніші методи лікування та догляду за тваринами. Повернувшись у своє рідне місто, вона відкрила власну ветеринарну клініку, яка швидко стала популярною серед місцевих мешканців.