Сіамська кішка (Siamese, Siam, Thai Cat)

Історія

Сіамська кішка є однією з найстаріших порід, що виникла в давньому Сіамі, теперішньому Таїланді. Саме від назви цієї країни й походить назва породи.

Ці кішки вважалися священними й часто виконували роль охоронців буддійських храмів. У ті часи отримати сіамського кошеня було дуже важко, і власники таких тварин користувалися великим авторитетом.

У 1880 році король Сіаму подарував кілька сіамських кошенят британському консулу, який перевіз їх до Англії. Це стало переломним моментом у популяризації породи, адже багато людей захотіли мати цих витончених східних кішок.

Сьогодні сіамська кішка є однією з найвідоміших і найпопулярніших порід у світі.

Опис

Сіамські кішки легко впізнаються завдяки своїм яскраво-блакитним очам і унікальному забарвленню. Вони мають гнучке, спортивне тіло й витончені лапи.

Форма голови клиноподібна, очі великі та мигдалеподібні, профіль прямий із міцним підборіддям, а прикус рівний і акуратний.

Шерсть сіамських кішок коротка, шовковиста та блискуча, щільно прилягає до тіла. Їхнє забарвлення характеризується контрастом: темні мітки на морді, вухах, лапах і хвості виділяються на світлішому фоні тулуба, який має легке затемнення на спині та боках.

Самці важать від 4 до 7 кг і досягають висоти 29-31 см, а самки важать від 3 до 5 кг і мають висоту 27-31 см. Тривалість життя зазвичай становить 12-15 років, але деякі особини живуть навіть довше.

Характер

Сіамські кішки — це активні, грайливі й дуже соціальні тварини. Вони інтелектуальні та люблять фізичну активність, тому їм потрібні іграшки та розваги для підтримання розумової й фізичної форми. Ці кішки особливо цінують контакт із людьми.

Сіамські кішки мають виразний, гучний голос і люблять «спілкуватися» зі своїми господарями.

Вони дуже прив’язуються до своїх власників і не переносять тривалого самотності. Тому найкраще тримати двох таких кішок, щоб вони могли проводити час разом, поки вас немає вдома.

Поширені захворювання

Сіамські кішки є довгожителями, зазвичай живуть від 12 до 15 років і більше.

Однак у цієї породи є схильність до деяких захворювань:

• вестибулярна хвороба;
• амілоїдоз печінки;
• аортальний стеноз;
• прогресуюча атрофія сітківки.

Одна сіамська кішка увійшла до Книги рекордів Гіннеса, проживши цілих 38 років.

Догляд

Сіамські кішки мають коротку, щільну та блискучу шерсть, яка не потребує складного догляду.

Достатньо раз на тиждень чистити шерсть і протирати її м’якою шкіряною замшею, щоб підтримувати її блиск і здоровий вигляд. Якщо кішку привчити до цього ще в ранньому віці, вона насолоджуватиметься процедурою догляду.

Сіамські кішки линяють двічі на рік — навесні та восени. У цей період може знадобитися частіше розчісування.

Також важливо регулярно перевіряти вуха кішки й за потреби очищати їх, щоб запобігти накопиченню сірки, яке може викликати інфекції.

Кігті слід підстригати кожні 10-14 днів. Варто придбати когтеточку, щоб уникнути пошкодження меблів і дерев’яних поверхонь.

Для підтримання здоров’я зубів варто привчати кішку до регулярного чищення з раннього віку.

Цікаві факти

1. Сіамські кішки — одна з найдавніших порід у світі.
2. У минулому їх тримали лише у храмах Сіаму або в домах королівської родини.
3. Ці кішки з’являлися в таких фільмах, як «Аристократи» та «Леді і Бродяга».
4. Відомими власниками сіамських кішок були Джон Леннон, Сід Барретт (який навіть написав пісню, натхненну своєю кішкою), Джеймс Дін і Кеша.
5. Сіамські кошенята народжуються білими, а їхнє характерне забарвлення проявляється лише через чотири тижні після народження.

Чи знаєте ви?

Сіамські кішки мають найдовший серед порід термін вагітності — щонайменше 65 днів. Для більшості інших порід цей період становить від 55 до 65 днів.

Автор: Світлана Савіцька — це не просто блогер-ветеринар, а справжня мріячка для всіх домашніх улюбленців. Вона народилася в невеликому містечку під назвою Умань, де ще з самого дитинства відчувала неймовірний зв'язок з тваринами. Ще у ранньому віці вона проводила безліч часу з своїм кошеням Мурчиком та собачкою Рексом, лікуючи їх уявними лікарськими засобами та вигадуючи цікаві ігри. Захоплення Світлани тваринами поступово перетворилося на її професійний шлях. Після закінчення ветеринарного коледжу вона відправилася на стажування до найкращих клінік, де вивчала найновітніші методи лікування та догляду за тваринами. Повернувшись у своє рідне місто, вона відкрила власну ветеринарну клініку, яка швидко стала популярною серед місцевих мешканців.