Карельський бобтейл (Karelian Bobtail)

Історія

Карельський бобтейл - унікальна безхвоста порода котів, що має коріння в Росії. Їх природне середовище існування - Карельський перешийок, де вони були вперше помічені поблизу Ладозького озера. Ця порода не є результатом цілеспрямованої селекції, а натомість розвинулася природним шляхом протягом століть.

Точний час появи бобтейлів у цьому регіоні залишається невідомим, але дослідники припускають, що їхніми далекими предками могли бути норвезькі лісові коти. Ймовірно, ці тварини мігрували на території сучасної Росії або колишньої Київської Русі багато віків тому.

Домінантний ген короткого хвоста виник спонтанно серед місцевої котячої популяції. До сьогодні в селах регіону можна зустріти котів із хвостами довжиною всього 5 см. Карельський бобтейл залишається відносно рідкісною породою, і якби не місцеві забобони, що пов'язують короткохвостих котів із удачею, їх чисельність могла б бути значно меншою або вони могли б взагалі зникнути.

Перший стандарт породи почав розроблятися в 1987 році племінною комісією КЛК "Котофей". Основою для стандарту стали коти з розплідника Лілії Дворянович. На жаль, до моменту офіційного визнання породи Всесвітньою федерацією котів, цей розплідник припинив існування. Сьогодні залишилося лише два активних розплідники: "North-western Sky" в Карелії та КЛК "Котофей".

Опис

Карельський бобтейл - це стародавня порода з багатою історією, що відображається в їхньому характері. Ці коти чудово адаптуються до різних умов життя, будь то велика родина чи самотній власник, квартира чи приватний будинок. Їхня адаптивність, доброзичливість, розум та виразна зовнішність роблять їх ідеальними компаньйонами.

Ці коти мають середні розміри тіла, лап та вух. Їхня морда має клиноподібну форму, а очі великі та круглі. Характерною ознакою породи є короткий, зігнутий хвіст, довжина якого рідко перевищує 10 см. Забарвлення може бути різноманітним, хоча не всі варіанти кольорів та візерунків зустрічаються однаково часто. Шерсть може варіюватися за довжиною і має підшерсток. Середня тривалість життя карельських бобтейлів становить 15-18 років.

Особистість

Карельський бобтейл відомий своєю добротою та ласкавістю. Не дивно, що місцеві жителі так цінують цих котів - їхня репутація приносити щастя в дім має під собою реальне підґрунтя. Ці коти мають збалансований та м'який характер, легко знаходять спільну мову з людьми та добре розуміють, чого від них очікують. Вони також мають високу емоційну чутливість, вміють відчувати настрій господаря і намагаються підтримати його у важкі моменти.

Інтелект карельських бобтейлів вражає - вони можуть відкривати двері, розуміють людську мову і загалом демонструють високий рівень кмітливості. Ці коти енергійні, люблять активні ігри та розваги. Для утримання в квартирі їм потрібні іграшки та власний простір. Вони чудово ладнають з дітьми і охоче беруть участь у їхніх іграх.

Допитливість - ще одна характерна риса карельських бобтейлів. Вони люблять досліджувати навколишній світ, що особливо важливо враховувати при утриманні в приватному будинку. Цікаво, що ця порода має історію гарних плавців, і навіть сьогодні можна спостерігати, як вони плавають у водах Ладозького озера. Можливо, ця здібність передалася їм від норвезьких лісових котів, які славляться своїми плавальними навичками.

Поширені захворювання

Загалом, карельський бобтейл вважається здоровою породою. Ген короткого хвоста не призводить до серйозних проблем зі здоров'ям. Однак варто зазначити, що через малу чисельність стандартизованих особин цієї породи, глибоких досліджень їхнього здоров'я поки не проводилося.

Догляд

Догляд за карельським бобтейлом включає регулярне розчісування шерсті раз на тиждень та купання кожні 2-3 місяці. Кігті слід підстригати приблизно раз на 10 днів. Важливо щодня очищати очі кота від виділень, а вуха чистити двічі на тиждень. Для підтримки гарного стану зубів рекомендується чистити їх тричі на тиждень.

Автор: Світлана Савіцька — це не просто блогер-ветеринар, а справжня мріячка для всіх домашніх улюбленців. Вона народилася в невеликому містечку під назвою Умань, де ще з самого дитинства відчувала неймовірний зв'язок з тваринами. Ще у ранньому віці вона проводила безліч часу з своїм кошеням Мурчиком та собачкою Рексом, лікуючи їх уявними лікарськими засобами та вигадуючи цікаві ігри. Захоплення Світлани тваринами поступово перетворилося на її професійний шлях. Після закінчення ветеринарного коледжу вона відправилася на стажування до найкращих клінік, де вивчала найновітніші методи лікування та догляду за тваринами. Повернувшись у своє рідне місто, вона відкрила власну ветеринарну клініку, яка швидко стала популярною серед місцевих мешканців.