Лі Хуа (дракон лі, лі мао) Li Hua, Li Mao, Li Hua Mau, Li Hua Mao, Dragon Li

Історія

Дракон Лі, або китайська Лі Хуа, походить від гірських котів Китаю, які протягом століть самостійно адаптувалися до життя поруч із людьми. Цей процес відомий як природне одомашнення. І хоча ця теорія походження іноді викликає суперечки, остаточного її спростування немає, оскільки традиційно вважається, що всі домашні коти ведуть свій рід від африканських диких кішок. Незалежно від цієї дискусії, порода без сумніву є дуже давньою – перші згадки про неї датуються ще першим тисячоліттям до нашої ери.

Таким чином, китайська Лі Хуа – це аборигенна порода, яка на різних етапах свого розвитку пройшла шлях від дикої тварини до одомашненої. У сучасні часи її почали цілеспрямовано розводити за певними стандартами. Незважаючи на популярність у Китаї, за межами країни ці коти є рідкістю та мають високу вартість.

Щоб уявити рівень рідкісності цієї породи, достатньо зазначити, що у 2017 році в США було зареєстровано лише чотири породисті коти Дракон Лі. І це при чисельності населення у 250 мільйонів осіб. Лі Хуа згадуються в багатьох китайських легендах, народних казках і фольклорних оповіданнях. Сьогодні породу офіційно визнали як Міжнародна асоціація любителів котів, так і Китайська асоціація любителів котів.

Перший публічний показ породи відбувся у 2004 році на виставці в Пекіні, де вона привернула увагу американських заводчиків. Незабаром кілька котів перевезли до США. Вже через два роки були розроблені стандарти цієї породи, а у 2010 році американська асоціація виведення нових порід офіційно зареєструвала Лі Хуа.

Опис

Лі Хуа – це порода, яка поєднує в собі риси дикого мисливця та домашнього улюбленця. Їхній характер проявляється у безстрашності та відданості своїй родині. Вони ласкаві та добрі до своїх близьких, але здатні постояти за себе у разі небезпеки. Завдяки своєму гострому розуму Лі Хуа уважно стежать за всім, що відбувається навколо, легко орієнтуються на місцевості й навіть можуть відкривати шафи.

Коти цієї породи мають міцну статуру й добре розвинену мускулатуру, але при цьому вони зберігають витонченість рухів, властиву всім кішкам. Лапи середньої довжини, сильні та гнучкі, а їхній хвіст пропорційний. Голова клиноподібної форми з легко видовженою мордочкою, а вуха середнього розміру. Через невелику кількість представників точна середня тривалість життя не встановлена, але вважається, що вони живуть приблизно 15 років, як і більшість інших порід.

Характер

Через своє походження від диких гірських котів китайська Лі Хуа має вроджені мисливські інстинкти та відчуття свободи. Власникам приватних будинків не варто хвилюватися: такий вихованець буде у своїй стихії, гуляючи садом, лазячи по деревах і навіть ловлячи мишей чи птахів.

До своєї родини ці коти ставляться з любов’ю й теплотою, вони раді поділитися своєю прив’язаністю. Водночас Лі Хуа відрізняється незалежним характером і кмітливістю, що створює враження сильної особистості. Завдяки внутрішній впевненості ці коти спокійно ладнають з іншими домашніми тваринами. Виняток становлять невеликі тварини, як-от рибки, папуги чи гризуни, яких Лі Хуа може сприймати як здобич.

До дітей і незнайомців порода ставиться терпляче й доброзичливо. Вони потребують уваги господарів і можуть сумувати за її відсутності. Крім того, Лі Хуа дуже прив’язуються не лише до людей, а й до місця проживання, через що їм може бути важко звикнути до нового дому.

Поширені захворювання

Як представники аборигенних порід, Лі Хуа мають природну витривалість і сильний імунітет. Вони рідко хворіють і не мають схильності до генетичних захворювань.

Догляд

Оскільки Лі Хуа – короткошерста порода, догляд за їхньою шерстю досить простий. Достатньо вичісувати кота один раз на тиждень. Купати рекомендується раз на два місяці або за потреби. Регулярний догляд також включає чистку зубів тричі на тиждень, підстригання кігтів раз на 10 днів і очищення вух за необхідності.

Автор: Світлана Савіцька — це не просто блогер-ветеринар, а справжня мріячка для всіх домашніх улюбленців. Вона народилася в невеликому містечку під назвою Умань, де ще з самого дитинства відчувала неймовірний зв'язок з тваринами. Ще у ранньому віці вона проводила безліч часу з своїм кошеням Мурчиком та собачкою Рексом, лікуючи їх уявними лікарськими засобами та вигадуючи цікаві ігри. Захоплення Світлани тваринами поступово перетворилося на її професійний шлях. Після закінчення ветеринарного коледжу вона відправилася на стажування до найкращих клінік, де вивчала найновітніші методи лікування та догляду за тваринами. Повернувшись у своє рідне місто, вона відкрила власну ветеринарну клініку, яка швидко стала популярною серед місцевих мешканців.